ВГО Комітет по боротьбі з корупцією

Закон України «Про боротьбу з корупцією» дає визначення цього поняття КОРУПЦІЯ - це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Передбачене у Законі України «Про боротьбу з корупцією» поняття «корупція» є не зовсім вдалим. Авторитетний юридичний словник Генрі Блека визначає корупцію як: «діяння, яке вчиняється з наміром надати деякі переваги, що несумісні з офіційними обов’язками посадової особи і правами інших осіб; діяння посадової особи, яка неправомірно використовує своє становище чи статус для одержання будь-якої переваги для себе або іншої особи в цілях, які протирічать обов’язкам і правам інших осіб».

Перелік осіб, уповноважених на виконання функцій держави:

1) державні службовці;
2) члени Кабінету Міністрів України;
3) народні депутати України, депутати Верховної Ради АР Крим, депутати місцевих рад;
4) посадові особи місцевого самоврядування;
5) військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань. Крім названих осіб до суб’єктів корупційних правопорушень належать судді, прокурори, слідчі, особи рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, співробітники СБУ, посадові особи податкової адміністрації та податкової міліції, митниці й інших правоохоронних органів, а також працівники апарату суду, прокуратури й інших зазначених органів, уповноважені на виконання функцій держави.

До корупційних діянь відносяться:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною, яка є істотно нижчою від їх фактичної вартості;
б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, які не передбачені чинним законодавством (незалежно від того, чи пов’язані ці дії з виконанням особою функцій держави).
Матеріальні блага чи послуги можуть бути одержані особою як безпосередньо, так і через членів сім’ї, третіх осіб, поштою або в інший спосіб. Одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг може бути як для себе особисто, так і для родичів, знайомих тощо.

Правопорушення, пов’язані з використанням посадовими особами в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв’язку, техніки або іншого державного майна, до корупційних діянь не належать.
Для наявності факту корупційного порушення не має значення, вчинив корупціонер певні дії або бездіяльність на користь того, хто надав йому блага, послуги, пільги або т.п., чи не вчинив, та чи настали від цих діянь якісь наслідки.
До інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, відносяться передбачені Законом порушення спеціальних обмежень, вимог фінансового контролю, невжиття заходів щодо боротьби з корупцією, невиконання обов’язків по боротьбі з корупцією.

1. спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції полягають в тому, що вказана особа не має права:

а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати іншу оплачувану роботу на умовах сумісництва незалежно від укладення трудового договору (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);
в) входити самостійно або через представника чи підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями, що належать державі, та представляє інтереси держави в спостережній раді або ревізійній комісії господарського товариства, а також коли службовець входить до складу редакційних колегій періодичних видань, різного роду журі, консиліумів, навіть за умови одержання за це винагороди);
г) відмовляти фізичним та юридичним особам в наданні інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Обмеження, передбачені у пунктах “б” і “в”, не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю.
Державний службовець, який є посадовою особою (керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.), не має також права:

І) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
ІІ) неправомірно втручатися (умовляти, шантажувати, залякувати, погрожувати, зокрема розголошенням відомостей, що компрометують, тощо), використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;
ІІІ) бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;
ІV) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.

Сприяння фізичним чи юридичним особам у здійсненні зазначених видів діяльності (п.п.„а” та „І”), не пов’язане з використанням свого службового або посадового становища, наприклад, шляхом консультацій, не визнається правопорушенням.
2. вимоги фінансового контролю полягають в тому, що державні службовці подають за місцем служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї; особа, яка займає посаду державного службовця першої або другої категорії повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.Зазначені відомості подаються також і перед вступом на службу.
В разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов’язана у десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження іноземного банку.
3. заходи щодо боротьби з корупцією: керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів (і тільки ці особи) у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення їх підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень (див. вище) в межах своєї компетенції зобов’язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який з державних органів, що ведуть боротьбу з корупцією.
4. невиконання обов’язків по боротьбі з корупцією – це: а) умисне нескладення або невчасне складення протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або б) умисне неподання до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення (стосується лише осіб , на яких покладено обов’язок складати протоколи про вчинення корупційних правопорушень або подавати ці протоколи до суду, тобто працівників МВС, податкової міліції, СБУ, органів прокуратури, Військової служби правопорядку у Збройних Силах).
За описані вище дії посадова чи службова особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності на підставі норм відповідного Закону.

Якщо ж діяння становить значну суспільну небезпеку, то воно як правило карається кримінальною відповідальністю. Чисто „корупційних” статей у Кримінальному кодексі немає, оскільки злочини у сфері управління, вчинені особами, уповноваженими на виконання функцій держави, можуть мати не корисливий, а й інший мотив; крім того в розділі „Злочини в сфері службової діяльності” об’єднані діяння не лише представників влади й місцевого самоврядування, а й службових осіб підприємств, установ, організацій, заснованих на приватній власності. Наприклад, керівника, головбуха будь-якого недержавного підприємства, громадської організації, кооперативу можна притягнути до кримінальної відповідальності за одержання хабара при наявності для цього підстав. Це хабарництво, але не корупція, бо не завдається шкоди інтересам державного органу чи органу місцевого самоврядування, інтересам держави чи територіальної громади.

Хоча закон та інші нормативно-правові акти і не називають прямо корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, які утворюють склад злочину, корупційними злочинами, вони все ж дають підстави для того, щоб називати такими всі кримінально карані правопорушення корупційного характеру.
Корупційним може бути визнано будь-який умисний злочин, який учиняється посадовою особою органу державної влади або органу місцевого самоврядування з використанням влади або свого посадового становища з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або для задоволення інтересів третіх осіб.
Аналіз кримінального законодавства через призму зазначених вище положень дозволяє віднести до категорії корупційних злочинів такі суспільно небезпечні діяння:
Одержання хабара - одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара (матеріальна винагорода) за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища.

Зловживання владою або службовим становищем - умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду (в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Перевищення повноважень - це умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду (див. вище) охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб
Службове підроблення - це внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.