ВГО Комітет по боротьбі з корупцією

Немає практично жодного ЗМІ, що не писав би про справу убивства мешканця Кіровоградщини В.Олійника. Але, в силу нестачі інформації, було багато пересмикувань і спекуляцій. Емоції заполонили не тільки журналістів – сам Президент не втримався, щоб не роздати фігуральних стусанів корумпованим правоохоронцям і можновладцям, організувавши низку звільнень серед керівництва Кіровоградської області і Голованіського району.

Між тим, слід визнати несправедливими нищівні оцінки дій прокуратури Кіровоградської області – саме прокурор Геннадій Тюрін зміг забезпечити необхідні докази у справі, усунути від слідства Голованіських керівників міліції і прокуратури, завдяки чому справа не розвалилась.

Уявіть карту Кіровоградської області. Обласний центр на Сході, на іншому кінці області Голованівськ. Двісті кілометрів роздовбаної дороги з Кіровограда до райцентру пролягає через Умань Черкаської області. Особливо не наїздишся.

Зате поруч з Голованівськом – траса Київ-Одеса. Для наїздів ласих пополювати в угіддях Лозінського дуже зручне розташування і чудова дорога. Київ виявляється ближчим.

Якщо відтворювати сумну подію, що сталася 16 червня цього року біля Голованівська, слід не забувати, що убивство відбулося у практично безлюдній місцевості, біля 19 години 30 хвилин. А четверо міліціонерів з Голованіського райвідділу з’явилися невдовзі, й учинили операцію захоплення небезпечного злочинця, що за версією Лозінського стріляв із трьох пістолетів, відбивався ножем та ще й розстріляв самого себе.

Прокурор області дізнався про цю подію о 22 годині 16 червня. За вікнами було темно, періщив дощ. Очевидно, Лозінський і компанія не розраховували на те, що з області хтось приїде уночі розбиратися з „нещасним випадком” – зловмисник же помер у лікарні, за їх версією. Вони розраховували „розібратися” із справою самі. Однак, вже о пів - на першу ночі на місце події прибули слідчі, криміналісти судово-медичні експерти на чолі з прокурором області.

Завдяки їх ретельній роботі вдалося знайти підозрілі неспівпадіння у показах свідків та фактичних даних, зібрати докази, а головне усунути від проведення слідчих дій прокурора Горбенка та начальника міліції Ковальського. Викликали підозру і поранення на руках Лозінського, і новенькі пістолети, яких не могло бути у бідняка, і характер поранень на тілі самого загиблого.

З тілом було пов’язано багато спекуляцій. Писали, що „тіло без ноги, рани зашиті, голова відпала”. Але слід розуміти, що в інтересах слідства потрібно було вивчити характер ран, а головне – дати відповідь на запитання, чи був фатальний перелом ноги убитого наслідком наїзду автомобіля чи результатом інших поранень. Така експертиза є достатньо складною, і нога була видалена для досліджень. Видалено було і частини тканин, уражених пострілами, а також здійснені інші рутинні дослідження, що згодом допомогли відтворити картину загибелі Олійника. У Голованівському моргу холодильника не було, тому тіло і віддали Грушківській сільраді для поховання – тримати його далі не могли.

Слідча група Кіровоградської облпрокуратури змогла допитати у короткий термін лише у перший день, 17 червня, понад двохсот осіб, слідчі тиждень не виїжджали з райцентру. Зразу ж було висунуто п’ять основних і дев’ять додаткових версій, причому казочка, яку розповіли Лозінський, Горбенко і Ковальський практично зразу ж була відкинута. На жаль, Геннадій Тюрін у ті дні лише цю версію і зміг розповісти журналістам, оскільки її „засвітив” сам Лозінський. Треба розуміти, що інші версії не можна було озвучувати, щоб не наполохати справжніх злочинців.

Згодом, 25 червня, коли у Голованіську працювала група Генеральної прокуратури, внесок кіровоградських прокурорів був справедливо оцінений заступником Генпрокурора Р.Кузьміним.

Кіровоградські правоохоронці змогли у перші, найбільш важливі для розслідування справи дні забезпечити усі умови для її розкриття.

То вже у Києві високі керівники упустили головного фігуранта у справі і за це не понесли відповідальності ні міліція, ні СБУ, а тим більше політичні покровителі Лозінського з БЮТу. Зате „на горіхи” дісталося Геннадію Тюріну. На колегії Генпрокуратури 7 липня Глава держави у жорстких виразах пригадав йому і прокурора Горбенка, якого він не призначав, і те що Голованіський район починаючи з 2004 року перетворився на феодальну резервацію, хоча Тюрін працює у Кіровоградській області трохи більше року.

„Покарання невинуватих” як і „нагородження непричетних” давно стали у нас стилем керівництва. Один з найбільш освічених, професійних і авторитетних у системі прокуратури кадрів, як і його працьовиті підлеглі, опинилися на лінії вогню.

Може, варто було йому пізно увечері 16 червня, усунутись від справи, віддавши розслідування районним „лицарям закону”? Від неї зараз намагаються усунутись усі, хто вручну із столиці керував міліцією Голованіського району, а обласній міліції давали „по руках”, щоб не думали контролювати, хто запопадливо протягом останніх п’яти років виконував забаганки Лозінського, а нещодавно давав йому „героя України” за вбитого селянина, хто, врешті-решт полював у його лісі і парився в його бані…

За кримінальну спайку районного прокурора, начальника райвідділу міліції з місцевим бароном хтось має відповісти, і нехай це будуть ті, хто призначав цих людей, контролював, давав звання, А також ті, хто відправляв з Києва назад на район численні звернення громадян, аж поки Голованівськ не замовчав – протестувальників придушили, населення залякали.